У футбольних вболівальників існує два місця, де можна дивитися футбол. Звісно, перше і головне – стадіон. Друге і не менш популярне – бар, де можна пропустити не один келих пива, де емоції не поступаються стадіону.
Ми вирішили завітати у один із таких барів і подивитися, як вболівають за наші команди.
Сьогодні важлива гра. Український «Шахтар» зустрічається із іспанським "Реал Мадрид". Для «гірників»(Україна) це вирішальний матч у плані збереження боротьби та інтриги за вихід в плей-офф Ліги Чемпіонів.
Переступивши через поріг можна відразу зрозуміти, що тебе чекає: темне приміщення, столи півколом, а посередині стіни великий екран. Навколо світять кольорові вогні, пахне пивом та сушеною рибою.
Хтось тільки підходить, хтось уже стоїть біля бару за келихом пива. Тільки одна деталь зможе відрізнити людей – помаранчево-чорні шарфи, футболки чи «ріжки» на головах. Завдяки ним тут можна зустріти і Марлоса, і Коваленка, і Дентіньйо. Не дивує навіть той факт, що кількість дівчат майже рівна чоловікам.
Аби відчути всю атмосферу ми також перевдягаємося. На сьогоднішній вечір ми Додо, Мораєс та Степаненко. Беремо пиво та сідаємо за столик.
Стартовий свисток звучить у криках і стуках келихів.
«За перемогу!» , - цокаючись, промовляє група молодих людей за одним із столів.
Все таки, немає кращого поєднання слів і дій, щоб описати початок футбольного матчу у барі.
Шалений сплеск емоцій уже на перших хвилинах гри. Небезпечний момент біля воріт мадридської команди, коли Тайсон(Шахтар) здійснив удар, але м’яч пролетів вище воріт.
«Ще заб’є», - обнадіює всіх відвідувач у футболці Тайсона. Як би кумедно це не звучало.
Навкруги метушаться офіціанти. Їм не до футболу, потрібно встигнути обслужити відвідувачі. Фаворити меню – пиво і закуски до нього: сухарики, курячі крильця, креветки та сушена риба.
Але на черговому небезпечному моменті один з людей у фартусі на мить відволікається від своєї роботи. Мораєс(Шахтар) забирає м’яч, виходить один на один із воротарем… Руки відвідувачів здіймаються в стелю, щоб через секунди з досадою опуститися – українця збиває Варан(Реал Мадрид).
Через отриману травму шахтарівець не зміг продовжити гру, на заміну виходить Дентіньйо(Шахтар).
«Ооо, тепер почнеться справжня гра», «Тащи брат!», - ніхто не соромиться ділитися думками.
Напруженість зростає. Не завадили б сигаретки. Але за новим законом, громадські місця без диму.
«Луї, віримо!», - вигукує чоловік, неабияк заправлений пивом, як тільки на екранах з'являється головний тренер команди гірників.
Звучить свисток про завершення першого тайму. Можна перепочити.
У перерві є час обговорити перший тайм.
«Добре грали», - ділиться враженням один з вболівальників на ім'я Іван.
«Так, команда сильна», - підтримує його друг.
«Дентіньйо – кращий гравець першого тайму», - втручається в розмову його друг, який відходив покурити, - «за собою хлопців тягне, а пас який п'ятою видав».
На другий тайм багато хто запізнюється. Але до хвилини 50-ї всі на своїх місцях.
Донецька команда біжить в контратаку, кількість децибелів в барі збільшується. Дентіньйо(Шахтар) вміло обігрує мадридців і проштовхує м’яч у ворота.
«Гооооооооооооол!!»Вболівальники зриваються із своїх місць.
Тільки хвиль не вистачає, які пускають на стадіоні. Тут своя атмосфера: дзвін келихів і стукіт столів.
Поки всі присутні святкують перший і такий важливий гол, тренери команд змінюють гравців. Вболівальники проводжають їх оплесками.
Атмосфера у барі змінилася. Менше напруги, більше радості. Футболки із Марлосом, Коваленком та іншими уже на лавках. Неважливо, хто ти. Всі тепер як велика родина.
Офіціанти вчасно наповнили келихи. Уже на останніх хвилинах гри українці знову радують своїх шанувальників. Соломон(Шахтар), який щойно вийшов на заміну забиває другий гол.
"Гоооооооооооооооол!!"
Присутні не стримують емоцій. Обіймаються, зривають футболки, всі разом підіймають келихи. Соломон отримує порцію компліментів у вигляді оплесків і скандування власного імені.
Матч добігає кінця, Реал змирився з поразкою . Арбітр дає фінальний свисток, який не розчути в шумі загальних веселощів.
«Шахтар, Шахтар!», - починають заводити вболівальники.
Після відвідання такого місця висновок один – неважливо, фанат ти футболу, чи ні. Ти - частина справжньої великої родини. Із емоціями, які важко приховати.
І якщо ти досі вагаєшся – іти чи ні? Іди. Воно того варте.
Коментарі