Рецензія на фільм «Це кляте серце»

Тривіальна, але чарівна німецька стрічка про дорослого роздовбая, який піклується про тяжкохворого хлопчика.

Фільм «Це кляте серце» від режисера Марка Ротемунда заснований на реальних подіях і пройшовся по людському життю, його справжнім і уявним цінностям. У ньому показано, на що дійсно варто витратити це життя, а повз чого — пройти, навіть не залишивши погляд.

В тому, що кіно дійсно зачіпає до глибини душі, чимала заслуга належить тріо сценаристам  — Меггі Перен, Енді Рогенхагену і Деніелу Мейеру. Вони професійно обійшлися зі ста хвилинами хронометражу, зумівши приділити однакову увагу всім сторонам людської драми, що вдається в подібних фільмах аж ніяк не завжди. Фільм німецького виробництва. А це означає і режисер, і актори - германці. Не так часто дивишся картини, випущені не з Америки. Слід зазначити, що фільм знятий за реальними подіями. Глядач може про це дізнається з першого та останнього кадру.

Ставши провідним німецьким касовим актором завдяки успіху серіалу «Турецький для початківців» і комічного кілоциклу «Заліковий препод», Еліас Ембарек продовжує грати чарівних нероб з золотим серцем, тепер уже в фільмі Марка Ротемунда («Не / дивлячись ні на що», «Що творять німецькі чоловіки»). Щоправда, герой Еліаса в кінострічці «Це кляте серце» куди менш цинічний і егоїстичний, ніж учитель кримінальник з фільму «Заліковий препод». Ленні Райнхард не надто поважає закон, живе заради задоволення, а не заради порушення правил. Коли батько змушує його дбати про Девіда, Ленні навіть не намагається використовувати хлопчика заради власної вигоди, як це зробив би Зекі Мюллер. Навпаки, Ленні швидко стає відданим компаньйоном, який щиро переживає за хлопчину, носить його на спині (для Девіда занадто важко і небезпечно підійматися по сходах), тягає всюди кисневий балон і з німецькою скрупульозністю виконує всі мрії хлопчика.

Двічі дипломований спеціаліст у сфері режисури театру та естради також викладач акторської майстерності у хореографічному колективі «Starlight» Тетяна Сигіда після перегляду «Це кляте серце» прокоментувала акторів та їх гру у фільмі:

«Акторський склад - не поганий. Девід світла дитина з глибокими очима, Ленні смуглявий кароокий брюнет. На початку вони абсолютно різні, як Інь та Янь. Також хочеться відмітити гру акторів. Головні герої здебільшого потрапляли у настрій картини. Іноді відчувалося перебільшення емоцій, але остаточний вердикт - вірю»

«Це кляте серце» -  цікаво поставлений фільм, на делікатну тему, про яку вже апріорі говорити важко. А у творців цієї картини вийшло зняти легку для перегляду історію, місцями включає фрагменти сентиментальності і комедійності, що робить перегляд ще цікавіше. Звичайно режисер Марк Ротемунд міг зняти і більш емоційне кіно, якби розкрив всю трагічність ситуації ... Але тоді б кіно вийшло далеко не таким «легким» для перегляду. Адже в світі налічуються випадки з ще більше важкими хворобами. Якби Ротемунд екранізував це, то вийшла психологічна трагедія чи трилер. Але в фільмі не показується всі «фарби» того, що відбувається, навпаки доброта і позитив йдуть поряд із сюжетною канвою. Також у кінострічці присутній мотиваційний сюжетний хід, що характеризує себе як «Не все так вже й погано в житті. Можна влаштовувати собі дрібні радості, навіть якщо жити залишилося не так вже й багато ...».

Заслужений діяч культури України Анатолій Антонович Шолох поділився своїм враження щодо кінострічки:

 «На мій погляд, ідея сама по собі - гарна, але ось зняти це красиво не вийшло. Ні глибини, що не щемить, що не кевкає, не чіпляє. Напевно, потрібно було більше емоцій додати, особливо головному герою або вже не заявляти такий жанр як драма»

Анатолій Антонович визначив ще один плюс цієї історії - це цілісність сюжету.

«Так, зрозуміло в цій картині є і зав'язка і кульмінація, але що найцінніше вони знаходяться, розвиваються, змінюються, живуть тут і зараз, а в центрі сюжету знаходяться саме їх взаємин».

«Це чортове серце» досліджує безліч проблем: довіри, дитячих страхів, дітей та батьків. Страх, що тебе відкинуть і страх власних бажань - актуально для сучасного покоління «Z».

У фільмі наявні кумедні моменти, але дуже мало навмисних жартів. Це направлено для того, щоб глядачі в залі не сміялися, а розчулювалися наївності Девіда і безпосередності Ленні. Щоб фільм не був зовсім вже солоденьким і безпроблемним, Ротемунд не перестає нагадувати, що Девід тяжко хворий. Назва фільму «Це кляте серце» описує стан головного героя. Періодичні напади, дихальний апарат, пригорщі таблеток, дорога в школу на «швидкій допомозі», відвідування лікарні... Тим самим режисер показав, що Девіду не потрібні вороги аби зробити його життя драматичним. Навіть простий похід в супермаркет за курткою і футболкою для хлопця може обернутися сутичкою зі смертю, а закохатися для нього — такий же ризик, як для звичайної людини стрибок з парашутом.

 Євгенія Дейниченко, режисер та викладач акторської майстерності в ансамблі «Росинки», вважає, що сюжет фільму цікавий, але знайшла в ньому невеликі але значні прогалини:

«Якщо брати сюжет, то не сподобалася манера поведінки мами головного героя. Вона дуже істерична, весь час кричить на хлопця, хоч і по справі, але занадто перебільшено. Сам хлопець, як ніби тільки що з пісочниці виліз, в свої майже 16 поводиться як мале дитя. Зазвичай такі діти раніше дорослішають, принаймні розумово. Може таблетки пити це не найприємніше в житті, але ось так вмовляти дорослого хлопця, як це показано у фільмі - це ні в які ворота»

Також Євгенія невдоволена історією з відром та сусідом:

«На більше фантазії у творців не вистачило. У будинку що тільки один ліфт? Я б для першого разу це відро як мінімум зламала. Нехай він іде й купує ще одне. На другий раз би звернулася до сусідів, поліцію, всіх кого тільки можна, адже в будинку живуть ще люди, їм теж потрібен ліфт. На третій раз, якщо не допомогло, придумала б якусь капость, тому що мова йде про життя моєї дитини. Клин клином вишибають. Але мати головного героя поводиться як амеба, не може вирішити таку дріб'язкову проблему»

Думка експерта наштовхнула ще раз передивитись цей фільм. І виникає питання до сценаристів: «Як неповнолітній потрапив в стриптиз-клуб?». Це Німеччина, а не сільський клуб в селі. Його б туди просто не пустили. Фейс контроль ніхто не відміняв, навіть за велику кількість нулів у чеку.

На початку фільму демонструється втоплення головним героєм машини, а так же потім як її підняття в середині фільму. Тим самим показуючи, що спочатку він був «на дні».

У цілому стрічка Ротемунда налічує велику кількість кіно-кліше та штампів: багатий дурень, кохання з першого погляду, поцупили машину і ніхто не помітив, завжди є місце для парковки біля потрібної будівлі, замок легко відкривається шпилькою чи кредитною карткою, тощо. Але сценаристи вирішили звернути увагу глядачів на головне в житті, нехай навіть знайомими простими словами. Меггі Перен, Енді Рогенхагені та Деніел Мейер наголосили: в житті треба не тільки брати, але й віддавати, причому набагато більше; що потрібно сподіватися і жити, коли навіть у тебе немає впевненості, чи побачиш завтрашній день; що всім людям потрібно, по суті небагато — співчуття, увага й участь.

Цей фільм відноситься до ряду красивого європейського кіно: на користь цього говорить і хороша колірна гамма фільму. Теплі (жовті) і холодні (сині) кольори, які передавали різні стани, емоції, життєву позицію головних героїв. В результаті їх об'єднання ми отримали соковиту картинку. Опрацьовані великі плани і відмінно підібраний саунд, серед якого звучить завершальній нотою пісня «Hallelujah» - ідеальне обрамлення для такої історії.

Картина закінчується святкуванням дня народження Девіда у родинному колі. Останні кадри – обійми головних героїв та спільне фото вже сім’ї. Перед титрами режисер показав прототип тандему - Даніель та Ларс, назвавши їх «друзями назавжди». Тим самим повертає глядачів у реальний світ реальних людей, а не вигаданих історій.

Видатне це кіно? Ні. І в плані постановки, і в плані сюжету та сценарію. За гамбурзьким рахунком «Це кляте серце» - банальний твір, який приємно та легко сприймається. Краще переглядати цей фільм напередодні Різдва (в Німеччині стрічка вийшла в грудні 2017 року). Але якщо ви обожнюєте атмосферні стрічки з чарівними та привабливими зірками, то зверніть увагу на картину Ротемунда. Чуттєвості картині хоч відбавляй. Так само як, на жаль, і демонстрації того, як далеко пішла німецька дитяча медицина від нашої.

Ярослава Ганжа