*Зі слів знайомої*
Приїхала до куми. Вже з вулиці чую, як вчать уроки.
Згадала розмову, яка була кілька тижнів тому.
— А чого ти на неї постійно кричиш?
— Кума, ну ти розумієш, як воно стидно перед іншими, коли дитина вчительки чогось не знає?
— Ну знаєш, у мене якісь інші пріоритети. Аби вона вела себе нормально та здоровою була. А ту англійську і математику ще встигне вивчити.
— Та я ж педагог, мати моя педагог, а дитина оце така...
Тоді я так і не зрозуміла, яка це «така» дитина.
Заходжу до них в хату.
— Світлано, ану сіла нормально! *лясь* Ти мене чуєш?! *лясь* Я тобі що сказала?! *лясь*
Одразу чути: працюють педагоги.
Приїхала до куми. Вже з вулиці чую, як вчать уроки.
Згадала розмову, яка була кілька тижнів тому.
— А чого ти на неї постійно кричиш?
— Кума, ну ти розумієш, як воно стидно перед іншими, коли дитина вчительки чогось не знає?
— Ну знаєш, у мене якісь інші пріоритети. Аби вона вела себе нормально та здоровою була. А ту англійську і математику ще встигне вивчити.
— Та я ж педагог, мати моя педагог, а дитина оце така...
Тоді я так і не зрозуміла, яка це «така» дитина.
Заходжу до них в хату.
— Світлано, ану сіла нормально! *лясь* Ти мене чуєш?! *лясь* Я тобі що сказала?! *лясь*
Одразу чути: працюють педагоги.
Діана Писанка
Коментарі