Під час карантину соціальні мережі вибухнули через скандал з українською телеведучою Регіною Тодоренко. В одному зі своїх інтерв’ю для youtube-каналу PeopleTalk вона некоректно висловилася щодо домашнього насилля: «А що ти зробила для того, щоб він тебе не бив?», — в результаті чого аудиторія її розкритикувала.
Після кількох спроб вибачитися ведуча
зняла фільм із назвою «А що я зробила, щоб допомогти?». Стрічка базується на
думках експертів зі сфери сімейно-побутових конфліктів. За словами Регіни: «[Фільм] допоможе позбутися від забобонів в
цьому питанні і — найголовніше — розповість, що робити, якщо це сталося з вами
або з кимось із ваших знайомих», — про це повідомили
у виданні Такие дела.
Журналістка
Анастасія Красильникова прокоментувала стрічку ведучої: «Регіна стала автором історії про себе і обернула скандал собі на
користь. У фільмі вона спробувала розібратися і пояснити іншим, чому жертви
домашнього насильства не можуть бути в ньому винні. І у неї — ура! – вийшло».
Разом
із фахівцями Регіна Тодоренко спростувала деякі міфи про домашнє насилля. Проте
їх не кілька — їх десятки. Причини їхнього існування різні: пострадянське виховання, боязнь людей
зізнаватися, ґендерна дискримінація, страх перед оточенням, принцип «не
виносити сміття із хати» тощо.
За
даними дослідження UNFPA Україна, кожен п’ятий чоловік вважає, що
має право вдарити або побити дружину, якщо дізнається про її зраду, кожен
десятий переконаний, що жінка має терпіти насильство заради збереження сім’ї, більша частина опитаних, саме чоловіків-кривдників, впевнені, що проблема має вирішуватися
виключно в межах родини.
Які міфи існують?
Інформаційна
кампанія Розірви коло
повідомляє:
Міфи — це поширені хибні
уявлення, які заважають попередженню і подоланню домашнього насильства.
1.
У
ШЛЮБІ НЕ БУВАЄ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА
Сексуальне
насильство — це злочин, якому немає місця у стосунках між
людьми, і не важливо, одружені вони чи ні. Статеві контакти мають відбуватися
за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий
контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує, принижує чи
ображає — це насильство.
2.
НАСИЛЬСТВО — ЦЕ, КОЛИ Б’ЮТЬ
Насилля не лише про побої. Насилля — це про неповагу. Окрім
фізичного насильства, не менш
небезпечними є психологічне, економічне та сексуальне насильство. Зокрема,
економічне насильство часто ховається за маскою турботи: партнер наполягає на
відсутності необхідності працювати чи навчатися, проте потім з'являється
тотальний контроль, звітування використаних коштів та приниження. Щобільше, відсутність економічної
незалежності є однією із головних причин замовчування та прийняття фізичного
насильства.
3.
ДОМАШНЄ
НАСИЛЛЯ ІСНУЄ ЛИШЕ У «НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ» РОДИНАХ
Насильство не має соціальних меж. Воно може
існувати у всіх суспільних групах, незалежно від рівня доходів, статусу, освіти
чи посади. Люди, які вчиняють насилля, часто ведуть нормальний спосіб життя, за
винятком тих моментів, коли не можуть контролювати спалахи агресії. Їхній соціальний статус може бути
досить високим: вони можуть займати керівні пости, вести активне громадське
життя, бути успішними в бізнесі.
4.
САМА
ВИННА
Жодне насилля не може бути виправданим.
«Що ти зробила, щоб він тебе не вдарив?» прирівнюється до «У що ти була
одягнена, коли тебе зґвалтували?» Насильство не можна спровокувати. Ніхто
не заслуговує на биття, кривду, приниження, попри все, що було зроблено чи сказано. Ніхто не має права,
знущатися, принижувати і бити інших.
5.
УСІ
КРИВДНИКИ — ЧОЛОВІКИ
Насилля не має статі. І від нього
потерпають не лише жінки, але вони становлять переважну більшість. За
даними поліції Департаменту громадської безпеки МВС України, від 7% до 10%
чоловіків страждають від домашнього насильства в українських сім’ях. Водночас, за оцінками Світового
банку, майже 70 % жінок України страждають від сімейного насильства.
Які висновки?
Насильство
однієї людини щодо іншої – це не норма, а протиправні дії, яким немає
виправдання. Шукаючи пояснення насильству, багато постраждалих роками не звертаються за допомогою, що
погіршує ситуацію та може мати важкі психологічні наслідки. Життя
в постійному страху і стресі призводить до втрати впевненості, формування
низької самооцінки та різного роду нездужання.
Запобігти домашньому насиллю можна. Якщо
людина проявляє неповагу щодо іншої, принижує словесно або вже мав схильність
до фізичних дій — це вже є певним
«дзвінком» для того, що потрібно або звернутися за допомогою, або власноруч
розірвати стосунки.
Якщо ж над вами вчинили насилля або ви
стали його свідком, звертайтеся до національної гарячої лінії з запобігання
домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації:
0 (800) 500 335 або 116 123 (з мобільного) (безкоштовно
зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території
України)
Діана Писанка
Коментарі