Тундра взимку непривітна. Мороз і вітер – головні царі
безкрайніх рівнин. Жодної ознаки життя. Здається, що це просто безлюдна
планета. Але що це, поблизу горизонту? Хмара, а під нею щось темне. Так, це ж роги. Це стадо оленів! Рухома
бура маса наближається.
Скупчення цих тварин схоже на один живий організм, і тільки пастух з собакою не дають оленям загубитися на
білому сніжному фоні. Але раптом придивившись, ти розрізняєш деталі
і бачиш поряд з собою оленя, зовсім не схожого на інших, що ревуть лісами восени. Маленький, непомітний, з рогами які
прикрашають голову,але і вони якісь
не такі. То була самка, бо самці ріг не мають, тому що в період весільних бійок уже давно скинули їх.
Розійшовшись по різним куточкам тундри, олені почали
шукати собі їжу. Діставалась вона їм важко. Олені рили сніг копитами,
занурювали в ями свої
волохаті морди і щось там знаходили.
Було дуже холодно, а вітер немов колов незахищені кінцівки.
Тварини ж у свою чергу, немов
прагнули збитися до купи, мабуть, щоб відчувати себе у безпеці. На фотографіях це мало вигляд маку, який ненароком
розсипався на скатертині.
На
Півночі всім живеться несолодко. І влітку, коли просто з'їдають комахи, і
взимку, коли мороз і вітер не
знають пощади. Але життя, придивившись, є тут і взимку.
Озираючись, песець пробіг. Ворон,
скриплячи пером, низько полетів кудись, немов мав дуже невідкладні справи. Куріпки знялись
і відразу ж розчинилися десь у небі. На вигляд - олені. Хоча і низькорослі та слабкі, вони кожного дня борються за виживання з природою.
Проте, якщо відправити цих оленів трішки далі на південь,
де зима вже не така прохолодна, тепла б олені не
витримали. Можливим варіантом
для них могли б стати тільки гори.
Народжується
оленя в нетеплий час, за цим
дійством нам і поталанило поспостерігати. Але, зізнаюсь чесно, моторшно
спостерігати за тим як з материнської утроби дитинча
потрапляє прямо на сніг. Звичайно, мати-олениха шукає для новонародженого землю без снігу, але не скрізь у
квітні є такі місця.
Можна зробити висновок, що доля
одразу ж готує маленький тваринок
до виживання. Будеш боротися за життя - станеш дорослим
оленем, не будеш - песці підберуть. Більшість виживає, інакше давно вичерпався
б оленячий рід, зважаючи на те, що
оленихи можуть народжувати тільки одне немовля в рік. Згодом,
коли тваринка підростає, дуже тепла шубка рятує її від холодів. Майже одразу після народження оленя
готове стояти на ногах і бігти за стадом.
Дорослий
олень теж - сама досконалість. Волосся в його хутрі має канальці для повітря.
Це збільшує теплоізоляцію. У оленя майже немає потових залоз. І від холоду він
не страждає. Страждає тільки від занадто теплої температури - в тундрі влітку
буває жарко. У таких випадках олень та
стадо прямують до моря на холодний рятівний вітерець або ж просто шукають
залишки снігу, щоб охолодитись. Зібравши
до купи все, що знав
про оленів, я несподівано знайшов розгадку їхньої дивної поведінки у тих
місцях, де видобувається нафта. Там вони чомусь збираються біля різних залізних
споруд та сараїв. Чому
вони для них такі
привабливі? Відповіді на це питання у нафтовиків я отримати не зміг, але потім зрозумів все сам. Так вони ховаються від
тепла, біла залізних споруб є тень, яку крім як біля цих
будівель, в тундрі знайти неможливо.
Насправді, сніг для оленів – невелика перешкода. Копита
роздвоєні, широко
розсуваються. Крім того, задні «пальці» копит знаходяться врівень з передніми. Між копитами росте волосся, створюючи, немов жорстку щітку. Вагове ж
навантаження на сніг у північного оленя в чотири рази слабкіше, ніж у лося. На
снігу олень почуває себе
приблизно так само, як люди на лижах.
А от добування корму – важке заняття. Треба розривати
сніг. Олень може робити це
тільки копитами. Але іноді до колючої, місцями жорсткої ями іноді
потрібно сунути ще й морду. До цього, як
не дивно, олені також готові - голова, губи і простір між
ніздрями покриті захисним
волоссям, що оберігає від ран. І навіть півметровий сніг
не буде перешкодою
для оленя. Смертельною
для стада є відлига,
бо в такому разі на поверхні землі може з’явитися лід, що
створить жорстку кору зі снігу і олені більше не матимуть змоги харчуватися. Але
у такому випадку вони просто залишають ці місця і перебираються до інших. З першими холодами олені починають
збираться в гурт та прямувати горами і річками, допоки не знайдуть
найкращих умов для виживання. Але дуже часто на своєму шляху тварини
зустрічають хижаків, які не проти поласувати ще живим м’ясом.
Влітку головними суперниками оленів є комахи. Від
цих кровопивць вони поспішають на рятівний вітер, що біля океану. І, не дивлячись
на велику кількість корму, олені можуть залишитися худими до кінця літа, через комах. Коли вони зникають, олені починають швидко
нагулювати жир. Найулюбленішими
ласощами оленів є гриби, перевагу вони віддають тим самим
грибам, що і люди. Улюбленими
грибами цих тварин є підосичники, підберезники, маслюки.
Деякі з оленів можуть стати
наркоманами, через занадто велику любов до мухоморів. Такий звір буде збуджений і завжди в русі. Проте, все ж таки найголовнішим кормом для оленів є
своєрідний лишайник-ягель, малопоживна, позбавлена солей і білка рослинність.
Тільки на ній олені і тримаються, поїдаючи ягель взимку та влітку.
Перезимувавши у безвітряній лісотундрі, навесні олені
починають зворотній похід в сторону улюбленої Півночі. Слідом за ними постійно
рухаються вовки - «пастухи» диких оленячих стад. Здорового оленя вовк не
наздожене. Але у великому стаді завжди знайдеться хворий або слабкий, який
згодом і стане ласощами для хижаків. Нападають на оленів також ведмеді і
росомахи. Але цих звірів в тундрі мало, та і швидкість бігу різна. Але поживитися
стадом ці звірі завжди готові.
Полюють
на диких оленів і люди. Легким це полювання не назвеш. Олень може виявити
небезпеку на відстані одного кілометру. Нам випала можливість спостерігати
за загубленим оленям. Він
необачно кинувся до нас, але вроджене чуття попередило, що тут щось не так.
Безпорадно пересуваючись по долині, він раптом
відчув слід матері і кинувся до неї.
Місцеві
мисливці підходять на відстань з якої
вони б могли здійснити постріл, рухаючись проти вітру, а також несучи перед собою роги.
А останні роками – мотор. Мотосани
і вертоліт. З цією силою оленяче серце впоратися не здатне. Через це, а також через
зруйновані пасовища,
число оленів у цьому столітті сменшилося у п'ятнадцять разів.
Без оленя багато малих народностей Півночі не могли б
існувати. Буквально все для життя цих людей дають олені. Олені - це їжа: м'ясо
та молоко. З оленячихшкур роблять одяг, взуття, ковдри, мішки, ремені. Олень -
це транспорт в безкрайній тундрі. Оленячі жили розщеплюють на нитки, роги і
кістки використовують в господарстві.
Життя «оленячих народів» бідне та примітивне, але без оленів на Півночі воно
було б неможливим. На кожному континенті людина пристосувала до служби тварин.
У Європі це кінь, в пустелях - верблюд, в горах - лами і мули, в тропічних
зонах - буйволи і слони. Але жоден із цих тварин по користі, принесеної людям,
не може зрівнятися з північним оленем.
Лізунов Богдан
Коментарі